Новини виробників
- Головна
- Прес-центр
- Новини виробників
- Розвиток Європейського ринку VRF-систем у 2025 році
Загальний огляд. За даними авторитетного галузевого видання JARN, європейський ринок мультизональних кліматичних систем VRF у 2025 році збільшився на 5,7% у річному вимірі. Основним рушієм цієї динаміки виступив сектор офісної нерухомості разом із туристичним сегментом, які й надалі підтримували попит як на новий монтаж, так і на реконструкційні проєкти.
Офісний сегмент пережив глибокий спад під час нещодавньої пандемії — причиною стало масове поширення практики віддаленої роботи. І хоча повернення до допандемійних значень поки не відбулося, вектор відновлення проглядається досить чітко.
Разом з цим туристична активність у Європі продовжувала нарощувати оберти протягом 2025 року. Галузь плавно переходила з фази бурхливого відновлення після пандемії до звичного, унормованого сценарію зростання. Такий тренд забезпечував стійкий попит на VRF-обладнання з боку готельного та ритейл-секторів.
Аби задовольнити зростаючий попит і зміцнити стабільність постачальницьких ланцюгів у регіоні, кілька провідних виробників відкрили або розширили власні виробничі майданчики з випуску VRF-систем безпосередньо в Європі.
Водночас європейський VRF-ринок потрапляє під дедалі відчутніший конкурентний тиск з боку чилерних систем — цьому сприяє посилення регуляторного середовища. У міру того як Регламент щодо фторовмісних (F) газів стає жорсткішим, чилери починають розглядатися як альтернатива VRF у певних сферах — насамперед тому, що зазвичай потребують меншого обсягу заправки холодоагентом. Особливо помітний цей зсув у сегменті нового будівництва.
Попри посилення конкуренції з боку чилерів у нових будівельних проєктах, VRF-системи зберігають вагомий потенціал у ніші replacement-рішень. Більшість міських будівель у Європі мають відносно скромні розміри — переважно менше 5000 м² — і, як правило, підлягають реконструкції, а не знесенню. У процесі такої модернізації перевага здебільшого віддається саме VRF-системам, оскільки вони часто дозволяють використати наявні магістралі трубопроводів — на відміну від переходу на чилери, що передбачає значно масштабніше втручання в конструкцію будівлі.
На цьому тлі частка сегмента заміни обладнання наразі формує близько 60% сукупних продажів VRF-систем у Європі. З огляду на типовий 15-річний ресурс експлуатації такого обладнання, блоки, змонтовані під час аномально спекотного літа 2003 року, зараз доходять до кінця своєї експлуатаційної фази — тож попит, за прогнозами, зростатиме й надалі.
Mini-VRF набирають дедалі більшої популярності — їхня частка становить приблизно 20–60% на основних європейських ринках VRF. Компактне виконання зовнішнього блоку дає можливість інсталювати обладнання ненав'язливо, зберігаючи автентичний вигляд історичної забудови, а широка лінійка внутрішніх блоків забезпечує гармонійне вписування в характерні для Європи інтер'єрні концепції. До того ж низький рівень шуму зовнішніх блоків надає кінцевим користувачам відчутну перевагу — таке обладнання відповідає жорстким європейським нормам щодо шумового навантаження.
Завдяки цьому mini-VRF стали універсальним рішенням для невеликих готелів, офісів, торгових точок і медичних закладів. У сфері роздрібної торгівлі дедалі більше підприємств роблять вибір саме на користь mini-VRF замість повнорозмірних систем, причому найпопулярнішим вибором стають моделі потужністю 4, 5 та 6 к.с.
Сфери застосування різняться залежно від регіону:
Товарна лінійка в Європі відзначається різноманітністю — стабільно високою популярністю користуються теплові насоси, системи з рекуперацією тепла та гібридні VRF-рішення.
Преміальні моделі, як правило, домінують у Північній та Центральній Європі, де японські бренди зберігають потужні ринкові позиції. Натомість у Південній Європі більш поширеними є доступніші за ціною моделі — тут гостра цінова конкуренція забезпечила стрімке піднесення південнокорейських та китайських виробників, які раніше вже досягли успіху в сегментах побутових та напівпромислових кондиціонерів.
Європа послідовно реалізує курс на декарбонізацію, і саме він перетворюється на головний імпульс для поширення енергоефективних електричних систем кондиціювання, включно з VRF, по всьому регіону. Одними з найпоказовіших прикладів слугують мінімальні стандарти енергетичної ефективності (MEPS) та вимоги щодо енергомаркування кондиціонерів у рамках Директиви з екодизайну.
Що стосується будівельного сектору, оновлену Директиву про енергоефективність будівель (EPBD IV) 2024/1275 країни ЄС мають імплементувати в національне законодавство до кінця травня 2026 року. Її завдання — прискорити темпи реконструкції в межах Євросоюзу за чотирма ключовими напрямами: реновація, декарбонізація, модернізація та цифровізація, а також фінансування й технічна підтримка.
Крім того, Європейський Союз готує до публікації у другому кварталі 2026 року оновлену Стратегію опалення та охолодження — вона покликана надати додаткового прискорення процесам декарбонізації.
Впродовж 2025 року холодоагент R410A утримував позицію домінуючої робочої речовини на європейському VRF-ринку. Однак відповідно до Регламенту щодо фторовмісних (F) газів, застосування R410A у нових VRF-системах потужністю понад 12 кВт заборонене з січня 2026 року — причиною став його високий показник Потенціалу глобального потепління (GWP). У цих умовах відбувається поступова міграція на робочу суміш R32 — холодоагент категорії A2L зі зниженим GWP — причому темпи цього переходу помітно вищі в Північній Європі, ніж у південних країнах.
Оскільки VRF-системи потребують значного обсягу заправки холодоагентом, запровадження речовин класу A2L вимагає ефективних механізмів захисту від витоків задля безпечної експлуатації. Такі вимоги, як установка запірних клапанів чи детекторів витоків, залежать від площі приміщення й здатні збільшувати монтажні витрати. Mini-VRF, у свою чергу, вирізняються коротшими магістралями та меншими об'ємами заправки — і їхня експлуатація нерідко дозволяється без додаткових захисних заходів. Саме тому перехід на R32 найбільш динамічно відбувається саме в сегменті mini-VRF.
Ще одним стримувальним фактором виступає критичний дефіцит монтажників, які мають кваліфікацію для роботи з холодоагентами категорії A2L, — така ситуація фіксується по всій Європі. Певні виробники вже започаткували спеціалізовані навчальні програми, але масштаб необхідного перекваліфікаційного зусилля залишається однією з ключових перепон.
Попри повільність переходу на R32, Регламент щодо фторовмісних (F) газів забороняє його застосування у VRF-системах починаючи з 2033 року. І хоча наразі точаться обговорення можливого відтермінування обмежень для R32 у напівпромислових і VRF-системах, консенсус поки не сформовано.
Отже, VRF-ринок постає перед необхідністю віднайти оптимальні альтернативні холодоагенти до встановленого дедлайну. Крім варіантів R32 та гідрофторолефінів, у полі зору опинилися й природні речовини. Серед них — пропан (R290), який належить до категорії легкозаймистих (A3) і породжує занепокоєння з погляду безпеки в окремих застосуваннях. Через це в центрі уваги опинився CO₂ — незаймистий холодоагент (A1), який розглядається як потенційна альтернатива, попри технічні складнощі на кшталт високого робочого тиску.
Понад те, на розгляді перебуває пропозиція щодо обмеження використання пер- і поліфторалкільних речовин (PFAS), яка може вплинути на застосування низки фторованих холодоагентів, зокрема гідрофторолефінів. Станом на вересень 2025 року Комітет з оцінки ризиків та Комітет соціально-економічного аналізу (SEAC) Європейського хімічного агентства (ECHA) сформували попередні висновки, і, за очікуваннями, ця пропозиція буде ухвалена до кінця поточного десятиліття — орієнтовно у 2029–2030 роках. У разі впровадження таких обмежень задача добору альтернативних холодоагентів для VRF-систем може стати ще складнішою.
Щоб задовольнити запит європейського ринку на декарбонізацію, провідні виробники прискорили виведення на ринок VRF-систем нового покоління, які працюють на холодоагентах з низьким GWP — з особливою ставкою на R32. Поряд з холодоагентною перебудовою, ключовими напрямами конкурентної боротьби перетворилися також системний інтелект та енергетична інтеграція.
У цьому контексті провідні гравці активно нарощують свої VRF-портфелі:
Європейський ринок захлеснула хвиля стратегічних угод зі злиття та поглинання (M&A) — особливо в сегментах кондиціювання для житлової та легкої комерційної нерухомості, куди належать і VRF-системи.
У липні 2025 року німецький концерн Bosch завершив угоду з придбання глобального кліматичного бізнесу американської компанії Johnson Controls, що охоплював житловий та легкий комерційний сегменти. Угода охоплює 16 виробничих майданчиків та 12 інженерних центрів більш ніж у 30 країнах, приєднуючи до складу Bosch Home Comfort Group такі знані бренди, як YORK, Coleman, а також спільне підприємство з Hitachi — ключовим гравцем VRF-ринку.
Аналогічно посилив свої європейські позиції й концерн Carrier Global після придбання Viessmann Climate Solutions у січні 2024 року. На міжнародній кліматичній виставці ISH 2025 у Німеччині компанія оприлюднила мультибрендову стратегію, яка передбачає інтеграцію портфелів Carrier, Viessmann, Beretta, CIAT, Riello та Toshiba — це дає змогу пропонувати повний спектр кондиціонерного обладнання, зокрема VRF-системи під брендом Toshiba.
Крім M&A-активності, вагому роль на ринку відіграють міжрегіональні партнерства та контракти на виробництво оригінального обладнання (OEM). Багато традиційних європейських виробників бойлерів — насамперед у Німеччині — сьогодні пропонують VRF-системи, які постачаються азійськими спільними підприємствами або за OEM-угодами з азійськими партнерами. Американські виробники кліматичного обладнання теж діють активно — використовуючи глобальні партнерські зв'язки та дистрибуційні мережі для просування VRF-систем, виготовлених як у Азії, так і в Європі.
